77-а річниця звільнення сіл Кам’янка та Червона Гірка від німецько-фашистських загарбників
Покладанням квітів до Меморіалів Слави загиблим воїнам-визволителям та поминальною панахидою сьогодні, 7 квітня, Вигодянський сільський голова Алла Рибачок спільно зі старостою Кам’янського старостинського округу – Володимиром Бокієм, працівниками сільських будинків Кам’янки та Червоної Гірки, протоієреєм Василем Шостаком та мешканцями населених пунктів вшановували пам’ять загиблих в роки Другої світової війни у Вигодянській громаді. Заходи були приурочені до 77-ї річниці звільнення сіл Кам’янка та Червона Гірка від німецько-фашистських загарбників.
Війна зламала все нажите, перервала хай і тяжку, але наповнену мріями про краще майбутнє працю. Роки окупації для мешканців сіл Кам’янки та Червоної Гірки були нестерпно принизливими. Жінок та дітей примушували до трудової повинності. Ще довгі роки після визволення старожили пам’ятали румунську нагайку. Життя наче зупинилось. Все змінилось завдяки наступу Радянських військ. В районі с. Кам’янка (Мангейма) під час оборони Одеси хоробро билися воїни 287-го полку 25-ї Чапаєвської дивізії. На ділянці Мангейм — Біляївка солдати відбивали шалені атаки супротивника. За чотири доби фашистам було завдано таких втрат, що вони змушені були зробити перегрупування сил. Такий же героїзм виявили бійці Радянської армії, визволяючи Одесу і Одещину навесні 1944 року. В тому, що ранком 10 квітня 1944 року на приміщенні Одеського театру опери та балету замайорів червоний прапор як підтвердження повного звільнення від окупантів, був вагомий внесок і тих, хто бився на підступах до Одеси в Біляївському районі, зокрема під Мангеймом.
В боях за визволення села загинуло 74 воїни Радянської армії.
Знову почалося мирне, вільне життя, а визволителів донині пам’ятають мешканці, як і тих земляків, що загинули далеко від дому під час війни із загарбниками. В обох селах встановлено меморіали на честь тих, хто вже ніколи не повернеться додому.
Війна принесла багато втрат, зруйнувала все навколо: від виробничих споруд до будинків селян. Не вистачало продуктів харчування, одягу, взуття, засобів виробництва. Але був мир, вправні руки, підросли діти, які досить скоро подорослішали і працювали на рівні з батьками. Люди всім миром відбудовували село і піднімали своє господарство.
