17 червня відзначається міжнародною спільнотою як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами.
Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою
17 червня – Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою (World Day to Combat Desertification and Drought)
Деградація земель та опустелювання – одні з найбільших загроз для сталого роз¬витку людства. Їх глобальний масштаб спричиняє серйозні проблеми як екологічного, так і соціально-економічного характеру – вимушений голод та масові міграції населення.
Біля 40% людства страждає від нестачі води. За даними міжнародних експертів, 12 мільйонів гектарів земель та 75 мільярдів тонн родючих грунтів щорічно стають непридатними для використання.
Прогнозують, що до 2030 року потреби у продовольстві, енергії та воді зростуть щонайменше на 50%, 45% та 30% відповідно.
17 червня відзначається міжнародною спільнотою як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами.
У цей день у 1994 році в Парижі було прийнято Конвенцію ООН про боротьбу з опустелюванням, в рамках якої цей процес розглядається як деградація земель під впливом будь-яких природних чи антропогенних чинників, а не лише утворення пустель як таких.
На сьогодні Конвенцію ратифікувало 196 країн світу, включаючи Україну. Цей день має на меті привернути увагу до стану агроландшафтів планети. Щороку він присвячується певній темі й має конкретний лозунг. У попередні роки це були вислови: «Краса пустель – проблема опустелювання», «Поліпшення якості життя через підвищення родючості ґрунту», «Не дайте засохнути нашому майбутньому».
Гасло Дня 2021 року: «Вирощуємо майбутнє разом!». Достатньо гостро деградація земель та опустелювання проявляються і в Україні – водною та вітровою ерозією уражені близько 57% території. Внаслідок абразії руйнується до 60% узбережжя Азовського і Чорного морів та 41% берегової лінії дніпровських водосховищ. Що¬року фіксується майже 23 тис. випадків зсувів. За різними даними, забрудненими є близько 20% українських земель.
Організатори закликають охороняти землі, підвищувати родючість ґрунтів та заощаджувати енергоресурси для підтримки планетарної екологічної рівноваги. Основними напрямками у розвитку агросистем мають стати біологічні системи землеробства, впровадження меліоративної і агроландшафтної організації території, нових технологій вирощування сільськогосподарських культур (у тому числі ґрунтозахисних та енергозберігаючих), проведення робіт з вилучення з інтенсивного обігу малопродуктивних і ерозійно-небезпечних земель.
Україна відчула загрозу опустелювання близько 40 років тому, коли в південних областях подекуди зафіксували піщані бурі, почали зникати флора та фауна, люди покинули свої домівки.
