БІЛА ІРЖА ХРИЗАНТЕМ - PUCCINIA HORIANA HENN
БІЛА ІРЖА ХРИЗАНТЕМ - PUCCINIA HORIANA HENN.
Puccinia horiana P.Hennings внесений до списку карантинних організмів, відсутніх в Україні А-1 згідно Переліку регульованих шкідливих организмів
Збудник білої іржі Puccinia horiana P.Hennings є високоспеціалізованим паразитом. На противагу іншим видам іржастих грибів він не має проміжного господаря.
Основним живителем є хризантема великоквіткова (Dendranthema grandioflorum). Особливо уражуються сорти, які культивуються садівниками та широко вирощуються в теплицях.
В Україні вперше виявлена біла іржа хризантем в господарстві Біляївського району Одеської області в 2010 р.
Біла іржа хризантем є карантинним видом захворювання та вважається дуже шкідливим в країнах, що займаються промисловим вирощуванням культури. Гриб має високий потенціал адаптації та здатності для існування в нових умовах, хвороба швидко поширюється в різні регіони світу, а вартість ліквідації осередків зараження досить висока. Масове ураження рослин у теплицях може викликати 80% знищення врожаю, аж до повної втрати чисельності рослин хризантем..
Морфологія:
Телейтопустули розташовані з нижнього, а інколи й з верхнього боків листка. Мають від рожево-світло-коричневого до білого забарвлення, діаметром 2-4 мм. Телейтоспори на ніжках до 45 мкм завдовжки, світло-жовтого кольору. За формою вони від видовжених до видовжено-булаво-подібних, дещо стиснуті, 30-45x13-17 мкм, з тонкими стінками завтовшки 1-2 мкм, верхівки товстіші, 4-9 мкм. Базидіоспори склоподібні, дещо викривлені. За формою вони від широко-еліпсоїдних до веретеноподібних, 7-14x5-9 мкм.
Біологія:
P. horiana - високоспеціалізований паразит без проміжних живителів. Ураження відбувається базидіоспорами, які розвиваються з телейтоспор. Проростання телейтоспор відбуваєть¬ся за температур від 4 до 30-35°С, оптимальна температура - 17-28°С. Для проростання телейтоспор, як і базидіоспор, необхідна висока відносна вологість повітря (понад 90%) або наявність крапельної вологи. Телейтоспори проростають, утворюючи мікро¬скопічні трубки, у яких знаходяться 4 ниркоподібні базидіоспори, які, в свою чергу, відокремлюються й розсіюються в повітрі з краплинами води чи повітряними потоками.
Базидіоспори, підхоплені вітром чи краплинами води, потрапивши на рослинні тканини, відразу починають проростати, утворюючи численні склоподібні міжклітинні гіфи та внутрішньоклітинні гаусторії. Базидіоспори оточені тонкою оболонкою і є надзвичайно чутливими до зневоднення. За відносної вологості повітря нижче 80% вони гинуть уже через 5 хвилин, при 81-90% - через 60 хвилин.
Телейтоспори в пустулах на листках залишаються життєздатними до 8 тижнів за відносної вологості повітря 50% або менше. При більшій за 50% вологості в сухому або вологому компості життя телейтоспор скорочується до 3 тижнів. При зимівлі на поверхні листків рослини, в умовах відкритого ґрунту, збудник витримує від -12 до -22°С. Інкубаційний період, зазвичай, триває 7-14 днів, а при певних умовах до 8 тижнів.
Ознаки пошкодження:
Уражаються частіше листя (особливо зростаючі молоді тканини), рідше стебла і квітки. Захворювання проявляється у вигляді невеликих блідо-жовтих плям як на верхній, так і на нижній стороні листків. Згодом плями збільшуються і стають яскраво-жовтими, а їх центр - коричневим. На нижній стороні листка на цих плямах розвиваються пустули. Сильно уражені листки, зазвичай, передчасно відмирають, і рослини виглядають, як обпалені. Хворе листя часто закручується донизу, а на квітках ураження спостерігається у вигляді некротичної крапчастості.
Шкідливість і фітосанітарний ризик:
Біла іржа хризантем є карантинним видом захворювання та вважається дуже шкідливим в країнах, що займаються промисловим вирощуванням культури. Гриб має високий потенціал адаптації та здатності для існування в нових умовах, хвороба швидко поширюється в різні регіони світу, а вартість ліквідації осередків зараження досить висока. Масове ураження рослин у теплицях може викликати 80% знищення врожаю, аж до повної втрати чисельності рослин хризантем.
Способи перенесення та розповсюдження:
Збудник хвороби зазвичай передається з зараженими живцями і рослинами хризантем, включаючи зрізані квіти. Природним шляхом переноситься вітром (на відстані більше 800 метрів), птахами, комахами, а так само сільськогосподарськими знаряддями, краплями води при обприскуванні хризантем та інщим.
Однак поширення патогена на великі відстані обмежено через високу чутливості базидиоспор до зневоднення.
Виявлення та ідентифікація:
Захворювання ідентифікується в період вегетації хризантем. Для виявлення хвороби проводять візуальний огляд рослин, а для ідентифікації збудника вдаються до мікроскопічного і біологічного методу.
Фітосанітарні заходи
Фітосанітарні заходи боротьби включають заборону ввезення ураженого садивного матеріалу, так як симптоми можуть проявитися на суцвіттях при транспортуванні: система контролю включає візуальне обстеження зрізаних квітів та обстеження місць виробництва культури.
Карантинні заходи спрямовані на запобігання проникнення і розповсюдження хвороби – це фітосанітарний огляд, лабораторна експертиза, вилучення і знищення зараженого рослинного матеріалу.
У разі виявлення хвороби в місці виробництва в господарстві запроваджується карантинний режим і проводять заходи щодо локалізації та ліквідації вогнища: забороняють заготівлю та реалізацію живців хризантем, уражені рослини видаляють і спалюють.
З агротехнічних заходів найбільшу значимість мають: знезараження грунту і садивного матеріалу, знищення рослинних залишків, регулювання зрошення і вентиляції теплиць, сівозміна, уникнення закущенності рослин. Найбільш надійним способом запобігання розповсюдженню хвороби є вирощування толерантних сортів хризантем.
