Небезпека сказу та його профілактика
Небезпека сказу та його профілактика
Сказ — небезпечна інфекційна хвороба тварин і людей. Захворювання спричиняє нейротропний вірус, який викликає енцефаліт зі швидким ураженням центральної нервової системи.
Найчастіше на сказ хворіють дикі тварини — вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них у разі укусу або ослинення можуть заразитися домашні тварини й люди.
Інкубаційний період триває від 7 днів до 1 року — залежно від місця укусу, вірулентності вірусу та стану імунної системи людини. Найбільш небезпечними є укуси в ділянці голови, обличчя та кистей рук. Вірус сказу з’являється у слині хворих тварин за 7–10 днів до появи клінічних ознак хвороби. Саме на цьому ґрунтуються терміни ветеринарного спостереження за твариною, яка вкусила людину. Якщо тварина залишається живою протягом 10 днів з моменту укусу або сказ виключено лабораторно, антирабічні щеплення не призначаються. Важливо не вбивати тварину, а забезпечити спостереження за нею.
Найхарактерніші ознаки сказу — слиновиділення, гідрофобія, агресивність, параліч, проте іноді вони можуть бути відсутні. У собак і котів сказ може перебігати у двох формах — буйній і тихій. При буйній формі тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце перебування, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос зникає. Собака стає дратівливою, відмовляється від їжі й води, не реагує на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з’являється хиткість ходи. Тварина може мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх. При тихій формі основні ознаки хвороби можуть бути слабо виражені.
У разі укусу чи подряпин, нанесених хворою твариною, негайно звертайтеся до медичного закладу.
Бережіть себе та дбайте про своїх домашніх тварин!
